Закарпаття. Дивовижний край зачарованої природи, край добрих працьовитих людей, край захоплюючих туристичних мандрів. Та чи завжди було так добре жити, чи знаємо історію нашого краю?
За минулі сто років на цій прадавній землі у зв’язку з державною належністю калейдоскопічно змінювалися назви: Австро-Угорщина, Чехословаччина, Карпатська Україна, гортіївська Угорщина, Радянський Союз. І тільки у завершальному десятилітті населенню краю судилося жити в незалежній Україні. Кожен режим пропагував і насаджував у цьому українському куточку свої інтереси й пріоритети, що не могло не позначитися на культурному й літературному житті краю, який упродовж ХХ століття фактично сформувався як новий, зрілий, багатий на імена і заявив про себе як вагома складова загальноукраїнського літературного та культурного процесу.Колись давно, а саме, коли жили ваші прадідусі і прабабусі (1938-1939 рр.) наше Закарпаття називалась – Карпатською Україною. Це одна зі світлих сторінок історії Закарпаття. Населення нашого краю, після століть поневолення, нарешті здобула свою державність. Сьогодні можна з певністю сказати: Карпатська Україна 1938-1939 рр. справді проклала дорогу уже сьогоднішній нашій Українській незалежній державі, яка була проголошена у 1991 році.
14 березня 1939 року А. Волошин проголосив повну незалежність Закарпаття. Наступного дня 15 березня 1939 року вибраний всенароднім голосуванням парламент Закарпаття одноголосно потвердив вирішення уряду й схвалив перший закон новоствореної держави:
Закон ч. 1.
§ 1. Карпатська Україна є незалежна Держава.
§ 2. Назва Держави є: Карпатська Україна.
§ 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Сеймом Карпатської України на чолі.
§ 4. Державна мова Карпатської України є українська мова.
§ 5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня.
§ 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: ведмідь у лівім червонім півколі і чотири сині та три жовті смуги у правому півколі і Тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. – Переведення цього місця закону залишається окремому законові.
§ 7. Державний гімн Карпатської України є: „Ще не вмерла Україна...”
§ 8. Цей закон обов'язує зараз од його прийняття.
Український уряд на чолі з Августином Волошиним проіснував лише півроку. Ще менше часу йому було потрібно, аби запалити у серцях закарпатських українців вогонь національної ідеї, організувати державне життя та забезпечити оборону молодої країни. У нерівному бою з ворогом полягли біля тисячі карпатських січовиків. За два дні угорська армія окупувала Закарпаття. Президент Августин Волошин був змушений покинути країну. Однак опір агресорам не припинявся. Вцілілі військові підрозділи перейшли до партизанської війни, яка тривала до травня 1939 року.
Уряд А. Волошина став добиватися введення в усіх школах, державних та інших установах обов’язкового викладання української мови. Одночасно розширилася мережа українських шкіл: відкрито гімназії з українською мовою навчання в с. Білки (нині Іршавського р-ну), м. Рахів і с. Ракошино (нині Мукачівського р-ну, усі Закарпатської обл.), понад 50 нових горожанських та сільських народних шкіл, обговорювалося питання відкриття народного університету й перенесення до Хусту з Праги Українського вільного університету тощо.
15 березня угорські війська розпочали загальний наступ по всій території щойно проголошеної української держави. Він завершився 18 березня її повною окупацією і приєднанням до Угорщини. Уряд разом із новообраним президентом А. Волошиним змушений був залишити територію країни. Нечисленні загони Карпатської Січі самовіддано протистояли величезній силі агресора: близько тисячі січовиків полягли у нерівному бою, стільки ж патріотів стали жертвами фашистського терору після поразки Карпатської України, інші залишили окуповану територію рідного краю або перейшли до партизанської боротьби. У нерівному бою з ворогом полягли біля тисячі карпатських січовиків. За два дні угорська армія окупувала Закарпаття. Президент Августин Волошин був змушений покинути країну. Однак опір агресорам не припинявся. Вцілілі військові підрозділи перейшли до партизанської війни, яка тривала до травня 1939 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар